ВІЛЬНОЛЮБНИЙ

ВІЛЬНОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить волю, прагне до неї; свободолюбний. Власники душ, повернених у робоче бидло,.. найбільш боялись того неспокійного, вільнолюбного духу народного (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 335); Вільнолюбний народ;
//  Який відбиває свободолюбні думки. Українська література — велика література. Гуманна, глибоколюдяна, справді народна, вільнолюбна від самих джерел (Літературна газета, 17.III 1959, 1); Невідомий співаче, твої вільнолюбні очі вибрав залізом хижий ординець (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 39).