ВІЛЬНОДУ́МЕЦЬ, мця, чол. Людина, якій властиве вільнодумство. Він бачив у Гердері тільки одно — вільнодумця та єретика (Іван Франко, VII, 1951, 52); Великий художник [К. Брюллов] був вільнодумцем у питаннях релігії (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 32).
ВІЛЬНОДУМЕЦЬ
Тлумачення слова