ВІЛЬГОТНО 1, рідко. Присл. до вільготний1 1. Вільготно пахла рілля з свіжого зябу, і в цих пахощах виразно відчувалася гостра приправа азотних угноєнь (Юрій Смолич, День.., 1950, 240); В просторій кімнаті було зимно, вільготно, пахло тютюновим димом і потом (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 189).
ВІЛЬГОТНО 2, заст. Присл. до вільготний2. Незрівнянно краще, вільготніше дихалось їй навіть там, в отім стужнім, незатишнім полі, ніж в остогидлій Гандзиній хаті (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 31); Вузька дорога плуталась серед зелені і підбігала аж до пагорка, по якому вільготно прогулювався вітер (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 379).