ВІКОННИЦЯ

ВІКО́ННИЦЯ, і, жін. Дерев’яний або металевий щит з однієї або двох стулок для прикривання вікна. Там, у однім вікні, грюкнув прогонич — і розчинилася віконниця (Панас Мирний, I, 1954, 318); Вдалині м’яко блимнули вікна, і чиясь невидима рука тихо зводила половинки віконниць, наче очі до сну стуляли повіки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 285); На вулицю Колгоспну виглядає причілковим вікном з червоними віконницями дерев’яна хата Орини Кулиняк (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 48).