ВІКО́НЦЕ, я, сер. Зменш.-пестл. до вікно 1, 2. Отак вона вишивала, У віконце поглядала, Чи не ревуть круторогі, Чи не йде чумак з дороги (Тарас Шевченко, I, 1951, 254); Кисілевський-Таран, простягаючи руку з асигнацією у віконце каси, мало не впав (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 275).
ВІКОНЦЕ
Тлумачення слова