ВІ́КІНГ, а, чол. Морський воїн давньої Скандінавії. Колись: вікінги та нормани далекі пінили моря, — тепер: крізь синяву туманну огні дредноутів горять (Володимир Сосюра, I, 1957, 312); * Образно. І він, вікінг двадцятого віку, поведе їх назустріч славі (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 494).
ВІКІНГ
Тлумачення слова