ВІ́ХТИК, а, чол. Зменш. до віхоть 1, 2. Бідахи подорожні, як і ми самі, позатулювали [шибки] віхтиками та газетними папірцями (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 26); Малий [Віктор] так старався, так пихтів, тягаючи за ними крейду або віхтик, що цілком заслуговував бути повноправним членом їхнього товариства (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 143).
ВІХТИК
Тлумачення слова