ВІ́ХОЛА, и, жін. Те саме, що завірюха. — Така віхола крутить, що світку не видно (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 352); Віхола густішає, і вже не видно навіть обрію з сірими смугами дерев (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 179).
ВІХОЛА
Тлумачення слова