ВІЙЦЕ́, я, сер., заст. Дишло в упряжі плуга, розташоване між двома парами волів. От він узяв, нарвав війце і підпріг її, а жінку поставив за погонича (Словник Грінченка); Старий Кажан, схопивши дубове війце, ..з силою махнув ним у повітрі (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 57).
ВІЙЦЕ
Тлумачення слова