ВІДЗНАЧАТИСЯ, аюся, аєшся, рідко ВІДЗНАЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДЗНАЧИТИСЯ, ачуся, ачишся, док.
1. тільки недок. Відрізнятися чим-небудь від когось або чогось. Другий клас у двокласовій народній школі різко одзначається од дрібнішого школярства (Степан Васильченко, I, 1959, 150); Шатро [начальника] не відзначувалося від інших шатрів зверха нічим (Іван Франко, VI, 1951, 67);
// Виділятися, бути помітним на тлі чогось, у чомусь. Вода в ній [річці] чиста та прозора; ..і тільки посередині чорніє — то або глибина відзначається, або зелене жабуриння вкрило чисте дно (Панас Мирний, IV, 1955, 316); З-під заліза чимраз виразніше відзначуються форми й закрої страшного чудовища [чудовиська] (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 176).
2. тільки недок., чим. Мати якісь характерні риси, особливості тощо; характеризуватися. Я й досі дуже високо поважаю його [вітчима], як звичайно поважаємо того чоловіка, що відзначується прикметами, яких у нас самих мало (Іван Франко, I, 1955, 12); Він відзначався фізичною силою, хоробрістю і кмітливістю (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 82).
3. Виділятися серед інших якимись діями, вчинками. Серед кораблів, що відзначились на маневрах, він назвав есмінець «Грозу» (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 21); В боях за Вітчизну відзначився він (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 23).
4. перен. Залишати слід на чомусь; відбиватися. На його чолі ясно одзначалась мука нерозгаданого питання (Степан Васильченко, I, 1959, 358).
5. тільки недок. Пас. до відзначати 1, 4. Тости пояснили йому, що відзначався багаторічний ювілей подружнього життя (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 28).