ВІДЖИ́ЛИЙ, а, е.
1. Який закінчив своє життя, існування; відмерлий. На «уламках» і з «уламків».. віджилих небесних тіл внаслідок тривалого процесу виникають інші небесні тіла (Наука і життя, 2, 1958, 40); Злущування віджилих клітин шкіри.
2. перен. Який не відповідає сучасності; застарілий. Станіславський.. виступив на бій проти віджилих театральних форм (Максим Рильський, III, 1956, 331); А бабуся — людина з віджилими поглядами, досі сердиться, що внука не хрестили (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 224);
// у знач. ім. віджиле, лого, сер. Те, що застаріло. Події історії Радіщев розглядає у русі, де нове витискує старе, віджиле (Вісник АН УРСР, 9, 1949, 63).