ВІДЗЕ́МОК, мка, чол., розм. Те саме, що окоренок. Трохи згодом признався, що гепнув головою до якогось відземка, немов довбнею (Лесь Мартович, Тв., 1954, 224); — А-а-а! — реве він, відкидає від стіни важке з тесаних одземків ліжко (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 13); * У порівняннях. Ціле тіло, як відземок, кріпке (Осип Маковей, Вибр., 1954, 350).
ВІДЗЕМОК
Тлумачення слова