ВІДВИ́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до відвиснути. Приїхав з полку старший панич — ..з розумними, сірими очима, з товстою, униз одвислою губою (Панас Мирний, II, 1954, 104);
// у знач. прикм. Лиска [корова], — низенька з відвислим підгорлям.. — довірливо тягнеться . до материної руки (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 7).
ВІДВИСЛИЙ
Тлумачення слова