ВІДВИХАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ВІДВИХНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм.
1. тільки док. Раптово відсторонитися від кого-, чого-небудь. У першу мить чоловік лише відвихнувся від кулака, потім захистив лице від наступних ударів (Іван Ле, Право.., 1957, 147).
2. рідко. Відходити, відлучатися. Од челюстей печі одвихалася баба Гапка й скубла Свиридона за блюзнірську мову (Юрій Яновський, Мир, 1956, 140); От, увечері дід з бабою кудись відвихнулись, а дочка й давай шукать (Словник Грінченка); — Робота не важка, а одвихнутись не можна, бо не вгадаєш, коли пан або пані велять запрягати, — мовила Настя (Любов Яновська, I, 1959, 286).