ВІДВОЛО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відволожити. Відволожена річкою деревина неохоче бралася вогнем (Іван Ле, Наливайко, 1957, 395); Сонце заіскрилося на синьому тумані роси, на задуманих нивах, на кожному, досвітом одволоженому колоску (Михайло Стельмах, I, 1962, 292);
// у знач. прикм. Відволожені добрива доводиться підсушувати на сонці (Хлібороб України, 5, 1965, 7).
ВІДВОЛОЖЕНИЙ
Тлумачення слова