ВІДВОЛО́КА, и, жін., діал. Зволікання. [Вісвамітра:] Із свого дому і з усього краю Ти з жінкою своєю й сином маєш Ще нині геть іти без відволоки (Іван Франко, X, 1954, 412); Воно, власне, ніби й абищо, оця одволока на день, на два (Андрій Головко, II, 1957, 317).
ВІДВОЛОКА
Тлумачення слова