ВІДВОЛІКА́ТИСЯ, аюся, аєшся, недок., рідко.
1. Залишати поза увагою кого-, що-небудь. Коли хтось з нас [військовополонених] підставляв під удар себе, щоб прикрити Дмитра, його били.. Але, ударивши чи побивши, знову поверталися до Дмитра, не відволікаючись і не забуваючи (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 75).
2. Пас. до відволікати 1, 3.