ВІДВІ́ТНИЙ, а, е, заст. Який є відповіддю на що-небудь або містить у собі відповідь. Як же усе староста розказав і прийшлося батькові одвітне слово казати, вона так і припала до дверей (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 57); На мій рух жінка не одповіла одвітним рухом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 404); Голова ради обвів усіх казахів схвильованими чорними очима. У багатьох очах він зустрів гарячі відвітні вогники (Олесь Донченко, I, 1956, 116).
ВІДВІТНИЙ
Тлумачення слова