ВІДВЕ́РНЕНИЙ, ВІДВЕ́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відвернути. Запарувала рілля, тьмяно заблищали на сонці одвернуті лемешами скиби землі (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 11);
// у знач. прикм. Підняла Олена голову і з відверненим лицем оперлась мовчки о поруччя крісла (Ольга Кобилянська, I, 1956, 94);
// відвернено, безос. присудк. сл. Загрозу світової термоядерної війни, що нависла над людством, відвернено (Комуніст України, 5, 1963, 74).
ВІДВЕРНЕНИЙ
Тлумачення слова