ВІДВЕ́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відвести. З правої, відведеної до краю руки [Мар’яни], крутячись, опускався важкий починок, а ліва — скубла й скубла м’яку пряжу (Михайло Стельмах, II, 1962, 399); Одведена для неї кімната була прибрана з комфортом (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 27);
// відведено, безос. присудк. сл. В одному містечку хлопця було відведено до керівника підпілля — столяра Якова (Юрій Яновський, II, 1954, 11); Значне місце на семінарі відведено питанням методики (Наука і життя, 7, 1960, 33).
ВІДВЕДЕНИЙ
Тлумачення слова