ВІДВА́Л, чол.
1. род. у. Дія за значенням відвалити 1 і відвалитися 1. Відвал пустої породи.
2. род. а. Різальна частина плуга або землерийної машини, що відділяє та перевертає ґрунт. Поява в стародавній Русі плуга з лемешем, череслом, відвалом і колісним передком.. є результатом тривалого розвитку землеробського знаряддя на Русі (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 401); Відвал у грейдері.
3. род. у. Купа землі, накидана під час копання, риття ями тощо. На одвалах нір вигрівались на сонці байбаки (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 247);
// спец. Насип із пустих порід, шлаку і т. п. Навіть на відвалі, де самоскиди розвантажуються, ґрунт розрівнюють і зсовують до краю насипу потужні бульдозери (Літературна газета, 21.VI 1951, 4).