ВІДВА́ГА, и, жін. Відсутність страху в людини перед небезпекою. Сміливим відвага володіє (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 75); Очі козацькі променіли одвагою (Марко Вовчок, I, 1955, 332); Новий приплив енергії, шалена відвага поняли її волю, і вона кинулась вперед.. з сліпою завзятістю зраненого оленя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 362).
ВІДВАГА
Тлумачення слова