ВІДТИН

ВІДТИ́Н, у, чол. Дія та її результат за значенням відтинати, відітнути 1. Відтин ноги;
//  Місце, у якому відітнуто що-небудь.
♦ Голову (руку) давати на відтин — те саме, що Голову (руку) давати на відріз (див. відріз). — А я голову на відтин даю, — то вона за ним полює (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 264).