ВІДТУХАТИ

ВІДТУХАТИ, аю, аєш, недок., ВІДТУХНУТИ, ну, неш, док. Зменшуватися розміром (про опухлу частину тіла, людину тощо); стухати. Що ж тобі відтухає на горлечку? (Словник Грінченка); Ходжу я доволі добре, тримаюсь на ногах. Ноги, здається, одтухли (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 456); [Писар:] Олексу у москалі здали, то вдвох з старшиною чотири дні і чотири ночі пили.. Після того, мабуть, днів п’ять не пив, поки одтух (Карпенко-Карий, I, 1960, 67).