ВІДТЯ́ЖКА, и, жін.
1. Прикріплений до чогось стійкого мотузок (дріт, трос і т. ін.), яким утримують що-небудь. При згортанні табору необхідно швидко й організовано знімати і пакувати палатки.. Звільняють одтяжки, знімають кілки, виносять з палатки стояки (В дорогу, 1953, 59); Зразу після садіння дерево укріплюють трьома відтяжками з дроту чи вірьовки (Озеленення колгоспного села, 1955, 134).
2. кул. Складова частина рідких страв, бульйонів, яка використовується для надання їм прозорості. Для освітлення звичайного м’ясного або м’ясо-кісткового бульйони готують відтяжку (Технологія приготування їжі, 1957, 101).
3. техн. Те саме, що відтягування. Відтяжка шин.