ВІДТІ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відтінити. Золотими літерами, відтіненими чорними рисками, вона [вивіска] сповіщала людям на подив: Чепігов і син (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 135);
// відтінено, безос. присудк. сл. Засобами народних порівнянь відтінено важкі думки матері [в оповіданні Марка Вовчка «Два сини»], її настрої та переживання (Українська література, 8 клас, 1957, 236).
ВІДТІНЕНИЙ
Тлумачення слова