ВІДСИЛАТИ, аю, аєш, недок., ВІДІСЛАТИ, ішлю, ішлеш, док., перех.
1. Посильним, поштою і т. ін. відправляти щось в інше місце або кому-небудь. Вона.. набирала нам страви, одсилала обід у хату (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 246); Відсилаю Вам з подякою позичені книжки (Леся Українка, V, 1956, 423); Мізерії наклав [Еней] дві скриньки, На човен зараз одіслав, І дожидався тілько ночі (Іван Котляревський, I, 1952, 81); Порадившись з сестрою, хлопець тут же вирішив, що завтра відішле свій виграш матері у Кринички (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 59).
2. Наказувати, веліти піти, виїхати звідкись. Маруся нічого не їсть, одсилаючи прислужниць (Нечуй-Левицький, II, 1956, 446); [Альбіна:] Ти мій брат, а ти мене від себе одсилаєш (Леся Українка, III, 1952, 324); — Навіщо ви відіслали їх [кіннотників] з дільниці? (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 201);
// Посилати кого-небудь кудись з певною метою. І ми кожної ночі, як мене одсилали спати, упивалися, вичитуючи журливі пісні та сумні оповідання (Панас Мирний, IV, 1955, 344); Розповідає директор Савці про вчительську долю, жаліє, що таких молодих та зелених доводиться одсилати на тяжку працю (Степан Васильченко, I, 1959, 232);
// Відправляти кого-небудь кудись згідно з наказом, у супроводі когось. А поганого Кобяка.. до Києва відсилав [Святослав], В своїм теремі його у неволю завдавав (Панас Мирний, V, 1955, 268); Випустивши з тюрми, його [І. Франка], слабого, в гарячці, одсилають пішки з поліцейським додому на село (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 33).