ВІ́ДСВІТ, у, чол.
1. Світло, що відбивається від чого-небудь; відблиск. Де-не-де блищали на стовпах ліхтарі.., кладучи слабі відсвіти на землю (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 38); Крізь шибки видно гірські шпилі, забарвлені відсвітами сонця (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 17); Відсвіти вибухів видно навіть удень (Вадим Собко, Кавказ, 1946, 151).
2. рідко. Відбите зображення кого-, чого-небудь. Яким повів очима навкруги, наче шукаючи десь, ніби в прозорій воді, її [дівчини] чарівного одсвіту (Нечуй-Левицький, I, 1956, 184); * Образно. Неволю Праги і Варшави Радянські воїни змели, І відсвіти гучної слави Усю планету обняли (Максим Рильський, Сад.., 1955, 7).