ВІДСТУ́ПНИЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до відступник. Тут, уже на королівській службі,.. його кості швидко обросли відступницьким м’ясом (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 18).
2. Стос. до відступництва. Партія викрила відступницьку, ворожу суть ідеї мирного співіснування в ідеологічній галузі (Комуніст України, 4, 1963, 63).