ВІДСТРО́ЧКА, и, жін., розм. Те саме, що відстрочення. — Дати йому рік одстрочки: не поправиться — тоді й одібрати [землю] (Панас Мирний, III, 1954, 49); Досі Іван, як студент, мав по військовій службі відстрочку (Петро Колесник, Терен.., 1959, 331).
ВІДСТРОЧКА
Тлумачення слова