ВІДСТОРОНЯТИ, яю, яєш і ВІДСТОРОНЮВАТИ, юю, юєш, недок. ВІДСТОРОНИТИ, оню, ониш, док., перех., рідко.
1. Те саме, що відсувати 1. Володя відсторонив папір. — Не напишу! — прошепотів він (Олесь Донченко, III, 1956, 271);
// Відштовхувати, відпихати когось від себе. — Тіточко-голубочко! пустіть-бо! — забігаючи уперед, одно просить Івась. — А то не пущу і вас. — Добре-добре, — одсторонюючи його, — каже Параска (Панас Мирний, IV, 1955, 99); Відсторонивши його рішучим рухом руки, не оглядаючися, пройшла попри остовпілого Володка (Іван Франко, II, 1950, 77); Мсье Абель похитав головою й відсторонив губами склянку з водою (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 182).
2. кого від чого. Те саме, що усувати; звільняти. — Чому в списку нема Колосовського? Хто дав тобі право зневажати, відстороняти в такий час його, нашого чесного товариша… (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 21); Часто-густо [батьки].. відсторонюють дітей від трудових обов’язків.. і внаслідок цього виховують білоручок (Літературна газета, 13.III 1959, 3).