ВІДСТІ́Й, тою, чол.
1. тільки одн. Те саме, що відстоювання.
2. спец. Частинки речовини, що осідають на дно посудини або резервуару під час відстоювання рідини; осадок. У приміських зонах, як додаткове джерело добрив в овочевій сівозміні, можна застосовувати сухий відстій каналізаційних вод (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 123); При заправці комбайна пальним, маслом і водою рекомендується.. щодня перед роботою зливати відстій пального з бака (Зернові комбайни, 1957, 288).