ВІДСІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відсікти 1, 2. І враз відсічена петля Безсило впала (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 91); На Оксенових людей посипався сніг, відсічені кулями гілки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 532).
ВІДСІЧЕНИЙ
Тлумачення слова