ВІДШУМІ́ТИ, мить, док. Закінчити, перестати шуміти. Вона не знала, чи надовго їй стане сили, чи одшумлять коли бурі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 305); І згадав я в вуличному шумі інший шум, що одшумів давно (Володимир Сосюра, Вибр., 1941, 208);
// перен. Минутися, пройти бурхливо, із шумом. Розійшлися дими, Одшуміла війна (Микола Упеник, Укр. поема, 1950, 54); Революція відшуміла, відгуркотіла (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 83).
ВІДШУМІТИ
Тлумачення слова