ВІДШЛІФО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДШЛІФУВА́ТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Шліфуючи, обробляти (метал, скло тощо). Вона поклала на магнітну плиту штамп для моторів, який треба було відшліфувати (Олесь Донченко, VI, 1957, 211);
// Робити рівним, гладеньким, весь час тручи одне об одне. Вода відшліфовує каміння.
2. перен. Удосконалювати, ретельно виправляючи різні огріхи; поліпшувати (мову, твір і т. ін.). Вона [Леся Українка] була дуже вимогливою до своїх перекладів, невтомно відшліфовувала їх (Радянське літературознавство, 3, 1957, 108); Вона [Леся Українка] одшліфує, вигострить її [поезію] і вже тоді, мов крицевий двосічний меч, віддасть народові, своїм друзям-товаришам (Микола Олійник, Леся, 1960, 198);
// Виховувати, розвивати певні риси характеру. Зять виявився не зовсім таким, як хотілося б тещі.., і Олімпіада Никанорівна стала терпляче відшліфовувати Дмитрову натуру (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1955, 41); Життя ще не встигло відшліфувати всі грані його характеру (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 113).