ВІДЩЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЩЕПИ́ТИ, еплю, епиш; мн. відщеплять; док., перех.
1. Відбивати, відколювати частину чого-небудь. Сокира або відщеплювала тоненькі тріски, або загрузала між суками, і її доводилось довго витягати назад (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 291); Куля цьвохнула повз Михайлове вухо, відщепила скіпку од котушки, заплуталась у кабелі (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 250).
2. хім. Відокремлювати, відділяти одні молекули або їх частини від інших. Фосфорна кислота дисоціює у водному розчині, відщеплюючи при цьому один, два або три іони водню (Хімія, 9, 1956, 95).