ВІДШАРОВУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ВІДШАРУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Відокремлювати, відділяти один шар від другого; відділяти шар за шаром;
// перен. Відкидати, усувати з ряду явищ ті, які з’явилися пізніше. Питання про її [української мови] походження вимагає врахування і пізніших явищ, які треба відшарувати, щоб уявити собі те, чим була вона на початку свого існування (Питання походження української мови, 1956, 120).
2. спец. Заставляти що-небудь осідати, відкладатися шарами.
ВІДШАРОВУВАТИ 2, ую, уєш, недок., ВІДШАРУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Тручи, старанно вимивати, вичищати що-небудь. Баба хлюпнула з кухля собі у пригоршню води та заходилася відшаровувати й вид, і вуха, і руки дівчини (Любов Яновська, I, 1959, 145).