ВІДСЕРДИТИ́СЯ, джуся, дишся, док. Перестати сердитися. Ні, він не відсердився, а прийшов з хитрощами до пана (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 164); А як інколи розсерджуся, мовчу цілу днину, то він так і впадає, треться коло мене, мов коло матері. Я й одсерджусь (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 246).
ВІДСЕРДИТИСЯ
Тлумачення слова