ВІДСАПУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ВІДСАПНУТИ, ну, неш, док., розм. Віддихувати, переводити подих після важкого фізичного чи нервового напруження; важко дихати від недостачі повітря тощо. — Самі мов неживі попадали на ті оберемки та й відсапуємо так, що аж язики повивішували (Іван Франко, I, 1955, 373); Втомлена Катерина прихиляється своєю торбою до берези, захекано відсапує (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 303); Ломачевський впав на холодний камінь і не міг одсапнути (Нечуй-Левицький, III, 1956, 128); — Хо! — тяжко відсапнув він (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 73).
ВІДСАПУВАТИ 2, ую, уєш, недок., ВІДСАПАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка.
1. Сапанням відробляти борг. Дайте на подать п’ять карбованців, я вам, пане, з дітьми відсапаю (Словник Грінченка).
2. тільки док. Закінчити сапати. Я вже своє відсапав.