ВІДРИ́НУТИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до відринути 2. А я, мов проклятий Той Іуда, одринутий І людьми і богом, Тиняюся, ховаюся (Тарас Шевченко, II, 1953, 252); * У порівняннях. Другі бігали, ґвалтували, а він як одринутий сидів мовчки (Панас Мирний, IV, 1955, 112).
ВІДРИНУТИЙ
Тлумачення слова