ВІДРИГУВАТИСЯ, ується і ВІДРИГАТИСЯ, ається, недок., ВІДРИГНУТИСЯ, неться, док.
1. Виділятися в рот із стравоходу, шлунка (про їжу, повітря). Наповнивши перші відділи шлунка, корова лягає відпочивати. У цей час їжа окремими грудками відригується з шлунка назад у рот, де добре пережовується (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 170); Так хтось згадав, що вчорашній борщ відригнувся (Номис, 1864, № 369); * Образно. О горе! Сей шепіт не то що не вспокоїв його, але, навпаки, відригнувся в душі як безконечна гіркість (Іван Франко, II, 1950, 276).
2. перен., розм. Відбиватися певним чином за заподіяне кому-небудь зло. Відригнулись і самому судді бублички, що тільки їх пхав у пельку, а хто страждав, так він того й знати не хотів (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 304).
♦ Лихом відригнеться (відригнуться) — відіб’ється (відіб’ються) лихом. Чи глипне жінка на тебе, Чи гарна дівка усміхнеться, ..Жахайсь, бо лихом одригнеться! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 64).