ВІДРУ́БОК, бка, чол. Те, що відрубане, або те, від чого відрубано більшу частину. Вдарив [Лобур] по скаліченій руці, яку запорожець поклав на полудрабок;.. відчахнулась рука.. й впала на землю, а з відрубка похлинула кров (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 51); Долоня [незнайомця] була з чотирма пальцями! Замість п’ятого, великого пальця, на відбитку ясно позначився короткий, маленький відрубок (Олесь Донченко, II, 1956, 393).
ВІДРУБОК
Тлумачення слова