ВІДРУ́БАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відрубати. Затіпалось розшматоване тіло Речі Посполитої, як тіпається індик після того, як голова одрубана (Панас Мирний, II, 1954, 88); * У порівняннях. Ось з роботи перемучені спішать [дівчатонька], Руки й ноги мов одрубані болять (Іван Франко, X, 1954, 15).
ВІДРУБАНИЙ
Тлумачення слова