ВІДРОБІТОК

ВІДРОБІ́ТОК, тку, чол. Повертання боргу працею. Жито димом підійшло, як пожежа була, так чоловік дешево продавав; я і взяла на одробіток (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 299); Про ті шість років одробітку Микола тоді не думав (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 11);
//  перев. мн. У дореволюційний період — виконання різних робіт поміщикові, куркулеві або попові за орендування землі, позичені гроші, продукти тощо. — Я оце надумала… пішов би ти до пана, попрохав би грошей на відробітки … (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 93); Землю піп ухитрявся обробляти й збирати урожай бідняцькими виробітками за хрестини, похорони та вінчання (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 6).