ВІДРЯ́ДНИЙ, а, е.
1. Який здійснюється залежно від кількості виготовленої продукції. Говорив [Садовий] про ледарів, зривачів відрядної системи в колгоспі (Олекса Десняк, II, 1955, 469); Заробіток комбайнера складається з основної відрядної оплати за зібрані гектари (Колгоспник України, 3, 1959, 3).
2. у знач. ім. відрядні, них, мн. Гроші, видані на витрати, пов’язані з відрядженням. — Нехай пішки йдуть [члени комісії]. Це не моя справа. — Та, власне, — байдуже засміявся Преображенський. — Відрядні одержують (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 177).
▲ Відрядне посвідчення — посвідчення, видане тому, хто їде у відрядження.