ВІДРІЗНЕНИЙ

ВІДРІ́ЗНЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до відрізнити 3. Одна я одрізнена од усіх, як скибка, — мов чужа (Нечуй-Левицький, I, 1956, 145);
//  у знач. прикм. Відчував, що це життя тягне його, як відрізнена частка, якій, може, хоч перед смертю з’єднатися хотілося б у ціле життя (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 500).