ВІДРІ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відрізати 1—3. [Печариця:] Я вже тепер — одрізана скиба од хліба (Панас Мирний, V, 1955, 172); Наче мені всюди путь одрізана (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 179); [Спартак:] Та ти казав, Що зник Тугай, відрізаний вогнем (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 27);
// відрізано, безос. присудк. сл. Тепер мені всі шляхи відрізано (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 192).
ВІДРІЗАНИЙ
Тлумачення слова