ВІДРА́ДА, и, жін. Те, що заспокоює, сповнює радістю; втіха, задоволення. Не було Остапові сну, ані відпочинку; не було спокою, ані відради (Марко Вовчок, I, 1955, 329); Якась відрада, тихе вдоволення обняло йому душу (Осип Маковей, Вибр., 1954, 25); Усе навіює відраду — і вітряки, й сади густі (Володимир Сосюра, II, 1958, 363).
ВІДРАДА
Тлумачення слова