ВІДПИВАТИ, аю, аєш, недок., ВІДПИТИ, відіп’ю, відіп’єш, док., перех.
1. Випивати частину чого-небудь; надпивати. — За ваше здоров’я, — відповіла Я піке, так само обережно відпиваючи ковток (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 93); Од пив [Омелько] трохи [з чарки], частує Морозиху (Марко Кропивницький, I, 1958, 82); Жінка теж відмовилась від горілки, відпила трохи свого вина і запропонувала мені (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 417).
2. Випивати ту кількість чого-небудь, яку раніше не можна було пити з певних причин. Цілий піст не пив горілки та казав, що на великдень відоп’є [відіп’є] своє (Словник Грінченка).
3. Перестати, закінчити питії. — Чом же ви, каже, тату, не п’єте? — Я вже, каже, своє одпив (Словник Грінченка).
Відпити весілля (мирову), заст. — випиваючи, справити весілля, відзначити примирення тощо. Як одпили весілля, вона й прийнялась знов з Левком за господарство (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 305).