ВІДПИСУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПИСАТИ, ишу, ишеш, док., перех.
1. також без додатка. Відповідати комусь листовно. Тепер.. одписую Вам на Ваше питання про видання моїх праць (Панас Мирний, V, 1955, 399); Я пишу на Русь листи та пишу, а лиш ти один відписуєш (Василь Стефаник, III, 1954, 28);
// Повідомляти листом про щось. Тоді одписала Катря, що буде сама, приїде сама опоряджати, що їй у спадку дісталося (Марко Вовчок, I, 1955, 252); Порадившись з Нечаєм, Богун відписав у Чигирин, що він залишається на пограниччі (Яків Качура, Вибр., 1953, 99).
2. Письмово заповідати кому-небудь своє майно в спадок. Усю худобу тобі відписуй (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 196); — Ти чого до мене прийшов? — закричав, багровіючи від люті, Шумейко. — Вчити, як моїм добром розпоряджатися, кому що відписувати? (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 215); — Це, мабуть, ти задля того до мене такий добрий, щоб я од писав тобі, а не Уласові, хату та ґрунт (Нечуй-Левицький, III, 1956, 289).
3. діал. Списувати, переписувати. Що било до писання — рахункові задачі, німецькі задачі, — те попишемо, а властиво Волянський відпише від мене (Іван Франко, IV, 1950, 227); Се ноти, котрі я відписала за гроші; мушу їх віднести (Ольга Кобилянська, I, 1956, 87).